В просторому наметі нікого не було і майор, вказавши гостеві на легкий, розкладний стілець, запропонував тому почувати себе як у дома, пішов в дальній кінець намету по випивку. Коли він повернувся з пляшкою і склянками, на столі, за котрим влаштувався полковник Фрідлі, задзеленчав польовий телефон.
-Візьміть слухавку, Ніколасе. Я тим часом наповню склянки.
Майор кивнув, поклав обережно свою ношу поряд с телефоном, зняв слухавку. Мовчки вислухавши повідомлення, поклав її на апарат телефона. Влаштувавшись на стільці навпроти полковника, зачекав, доки той скінчить розливати у склянки прозору рідину.
-За об’єкт, -сказав полковник, протягуючи йому склянку.
-За об’єкт,- відпивши ковток, майор поклав склянку перед собою на стіл,- Тепле.
-Дурниці,- відмахнувся полковник,- Як на мене, не люблю тієї бурди з льодом. Як на мене, ковток чистого віскі бадьорить краще, ніж пляшка цих помиїв.
Майор Янг взяв склянку лівою рукою, відпив ще ковток.
-Джоне, якщо не заперечуєте повернемося до наших партнерів. Мене щойно поінформували, что іноземні спецслужби зробили новий запит. Хочуть прислати своїх експертів. Вивчати, так би мовити.
Обидва, розуміюче посміхнулися.
-Схоже, дуже хочуть знати, що тут відбувається,- проказав полковник,- Ще не час. Нехай зачекають. Ситуація хистка. Багато незрозумілого. Дочекаємося хоча б якихось результатів. Хтось же повинен прийти по об’єкт. Не знаю, чи в тому світі де його збудували є гроші, але такими іграшками не розкидаються. Надто дороге задоволення. Та й не нам це вирішувати. Хоча, гадаю, до нашої з вами думки теж прислухаються. Знаєте, Ніколасе…-полковник вже допив свою порцію віскі,- Ніколи не думав, що доведеться займатися такою незвичною справою…Так, трохи не забув…Інформація по «Мустангу» є? Білий «Мустанг» знайдений на дорозі. Кажуть, там росло ще якесь дерево. Зовсім поряд. І воно, чи то світиться, чи ще щось подібне з ним відбувається. В управління повідомлення надійшло лише сьогодні вранці. Наші спеціальні агенти вже виїхали на місце пригоди. Та ви, Ніколасе, опинилися тут раніше. Як, поділитеся інформацією із спорідненою службою? – полковник, не забуваючи час від часу посміхатися, дивився на майора поверх своєї склянки.
Майор Янг витяг з нагрудної кишені сорочки дві фотокартки.
-Спеціально захопив. Гадав, захочете подивитися. Є ще купа відео.
-Цікаво,- відказав полковник, беручи в нього фотокартки.
На першій, симпатична, молода дівчина, обіймала темноволосого хлопця за шию, поклавши підборіддя йому на плече. Задоволені, веселі обличчя, так і розпливалися у посмішці. На другій, та сама парочка, але тепер хлопець тримав дівчину на руках, стоячи по коліна у воді.
-Узбережжя Мексиканської затоки. Десь біля Санта-Круза,- прокоментував майор,- Знімки аматорські.
-Звідки вони у вас?
-Взяли в помешканні хлопця.
-І хто ця закохана пара?
Полковнику Фрідлі «закохана пара» сподобалася, але до справи це відношення не мало.
-Кейн Келліган і Неш Макколін. Йому двадцять п’ять, їй двадцять один. Познайомилися у студентському містечку. Келліган випускник Йельського університету. Програміст. Макколін – майбутній економіст. Келліган мешкає в передмісті Х’юстона. А дівчина…-майор взяв у полковника знімки і поглянув на усміхнене обличчя Неш,- Наскільки мені відомо, приїхала до нього у гості. Два тижні тому. Здається, вони збираються одружитися. Того вечора, коли з’явився об’єкт, вони були на вечірці. В нас є багато свідків, котрі бачили їх разом. Чоловік двадцять. Загалом, бувші однокурсники Келлігана. Святкували якусь річницю. Додому вони теж поїхали разом.
-Всі двадцять чоловік?
-Ні, Джоне. Келліган і Макколін. Вони поїхали в одній машині. Знайдений дорожньою поліцією «Мустанг», належить Келлігану. Є підозра, що їх зникнення, якось пов'язане з появою у прерії об’єкта. Неподалік того місця де знайшли машину росло дерево. Те саме, про яке ви згадували. Вірніше,- майор хмикнув, похитав головою,- Загалом, зараз вже й не скажеш, що то було: дуб, акація чи ще щось. Місцеві жителі стверджують – дуб. Я, сам бачив, Джоне. Своїми власними очима. Дерево змінилося до невпізнанності. Стовбур світиться ніби в нього ввіткнули і ввімкнули сотню новорічних вогників. Наші спеціалісти, певна річ, щось там заміряють, вивчають, але на мою думку, вони більше чухають потилицю. З подібним явищем ніхто в світі раніше не зустрічався. Навіть яких-небудь підходящих до випадку теорій не було напрацьовано.
-З деревом потім,- перервав його полковник,- Мене більше цікавить зникла парочка. Поза всяким сумнівом, вони щось бачили. Перевіряли, може вони зараз в іншому місці? В Маямі, приміром. Ніжаться на сонці, а ми тут…
-Перевіряємо, Джоне.
Полковник Фрідлі поклав на стіл порожню склянку.
-«Мустанг» Келлігана зовсім новий,- продовжував говорити майор Янг,- Не думаю, що Келліган був настільки п’яний, що залишив таку шикарну машину при дорозі і, захопивши свою подружку, відправився додому, чи ще кудись пішки. Та й дома він не з’являвся. По крайній мірі, саме це стверджують сусіди, з котрими нам вдалося поговорити. Всі вони знайомі з Келліганом особисто. Схоже, він зник, Джоне. Зник по справжньому. А з ним пропала і Неш Макколін. Зрозуміло, ми відпрацьовуємо всі версії, але робити будь-які висновки поки що рано.
-Гадаєте, їхнє зникнення якимось чином пов’язане з появою об’єкта?
-Ви ж самі висловили думку, що вони могли стати свідками. Час коли закінчилася вечірка, і час коли з’явився об’єкт приблизно однаковий. Близько другої ночі. Він був їм по дорозі. І вони обов’язково мусили проїхати мимо нього, звісно, якщо об’єкт вже був тут. В будь-якому випадку, не помітити дерево вони просто не могли. Машина зупинилася точнісінько навпроти нього. Напевно, вони вийшли з машини, і…далі самі лише здогади. Поза сумнівом одне: вони щось бачили і знають.
Полковник машинально налив собі у склянку ще трохи віскі, але пити не став.
«Майор ще подумає, що у мене залежність. Досить!»
-Прибульці?- голос полковника Фрідлі був іронічний.
Майор не відповів. По крайній мірі одразу. Якщо об’єкт загубили не прибульці, то хто? Китайці, японці, чи може араби? Дурниці! Немає в них нічого схожого. Як не крути, все тяглося до… майору важко було це визнати навіть перед самим собою…до банальних прибульців.
-Гаразд, Ніколасе. З прибульцями ми розберемося пізніше. Розділимо наші обв’язки. Я, зі своїми людьми розпочнемо пошук Келлігана і Макколін, а ви продовжуйте вивчати об’єкт. Машина Келлігана залишилася на тому самому місці? Чи ви її забрали?
-Поки що ні. Вирішили залишити все як є. Вважаємо, рано чи пізно по неї обов’язково повернуться. Не виключено, сам Келліган.
-Хто охороняє?
-Зараз місцеві поліцейські. Вартують цілодобово. Піхотинців ми перекинули на об’єкт. Заразом наглядають і за деревом. Розумію ваші побоювання, Джоне. Нагляд прихований. Збоку нічого не помітно. Якщо Келліган все-таки повернеться, то він прийде по свою машину. І, якщо припустити, що він якимось чином дійсно пов'язаний з об’єктом, то він без сумніву володіючи якоюсь інформацією – не може не розуміти, що поява такого незвичайного об’єкта в прерії без сумніву викличе зацікавленість у відповідних служб. Не кажучи вже про звичайних обивателів. Нехай думає, ніби вся наша увага зосереджена на об’єкті. А коли він наблизиться до машини, ми…
-Ви обережно простежите за ним. Ви це хотіли сказати?
-Не зовсім.
-Чудово. Келлігана ми беремо на себе. Якщо у вас з’явиться нова інформація, дайте мені знати. Ну і з нашого боку цілковита підтримка всіх ваших дій. Машину не чіпайте. Підсильте охорону, але так, щоб не впадало у вічі. В одному ви праві, Ніколасе, за «Мустангом» повернуться. Не можу сказати, хто саме, але повернуться. Може Келліган, а може його приятелі…Гаразд, мені вже час повертатися в управління,- зводячись, закінчив полковник.
-А якщо вони з’являться сьогодні, а ваші люди ще не прибудуть? Брати, чи нехай ще гуляють? – майор Янг продовжував сидіти, і розглядав ґудзики на сорочці полковника.
-Ми ж домовилися…Дійте відповідно до обставин…Стріляти? Тільки за умови вчинення опору. Ніколасе, ви ж самі усе прекрасно знаєте. Ну, бажаю успіху,- полковник Фрідлі простяг руку.
-І вам, Джоне успіх також не зашкодить,- випустивши жилясту руку полковника, майор підвівся, щоб провести його до виходу з намету,- Машина чекає, Джоне. Приємних вихідних.
-Що? Сьогодні п’ятниця…Вірно! Вам також, Ніколасе.
Коли полковник Фрідлі поїхав у місцеву філію ФБР, майор Янг повернувся в намет, зняв слухавку телефона.
-Сержанте, пошліть до дерева спецпідрозділ. Так, так…до того самого дерева. І сидіть там не висовуючись, доки хтось не з’явиться, чи доки вас не змінять федерали. Як діяти? Що за ідіотські запитання. Як вас вчили, так і дійте. Все, відбій,- поклавши слухавку, майор Янг вийшов з намета, і закрокував до командного пункта.
В бік об’єкта він не дивився.
|
