Розділ 7
Але це було ще не все. Рівно через тиждень Біллі знову прийшов до неї в гості. Тримався він насторожено і був без айфона. В руках він тримав якусь палицю. Навіщо вона йому, Марсіана не знала, але питати не стала.
-Привіт. Що робиш? - привітався Біллі, наче нічого й не сталося. Після того дня, коли вони продемонстрували один одному свої «штучки», вони ще не бачилися.
Привіт, - привіталася у відповідь Марсіана, - Дивлюся на квіти. Ти навіщо прийшов? Місіс Картер, наскільки я пам'ятаю, віднесла айфон твоїй бабусі.
-Принесла, я бачив, - підтвердив Біллі, - Я ... це, - він зам'явся, - Може, підеш пограти з нами?
- З вами - це з ким? - поцікавилася Марсіана, якій не хотілося нікуди йти.
-Зі мною і ще з двома дітьми. Вони теж живуть на нашій вулиці, - пояснив Біллі.
-А в що ви граєте?
-Та, в різні ігри. Стрілялки, адвенчури, хорор, будувати можна теж,- відповів хлопчик.
-Ти що, пропонуєш мені пограти в комп'ютерні ігри? - запитала Марсіана.
-Ну, так, а в які ще? - здивувався Біллі.
-Я думала ви граєте в живі гри, - відповіла Марсіана, - Ну там, в догонялки, хованки.
-А-а, - протягнув Біллі, і Марсіані стало ясно, що її юний залицяльник не прихильник активних ігор на свіжому повітрі.
В їх бесіді настала пауза. Біллі не знав, що ще сказати, а Марсіана думала про щось своє.
Біллі терпів,терпів і не витерпів.
-А я знаю, що таке секс! - переможно вигукнув він.
Марсіана з цікавістю подивилася на нього. В цей момент в неї на диво були красиві очі і волосся, та й вся вона, немов світилася внутрішнім світлом. Біллі був просто в захваті, коли дивився на неї, і забував про все на світі.
-Що? - запитала вона, повертаючись до нього. До цього моменту вся її увага була прикута до квітів.
-Це коли ти розмножуєшся, - задоволеним тоном пояснив Біллі, - Тобто зараз ти одна, а після сексу ти розмножилася і вже не одна. Зрозуміло?
-Так, чи що? - запитала Марсіана.
У Біллі очі полізли на лоба від подиву, і він, як і в минулий раз, коли демонстрував Марсіані свою «штучку», сів на землю. Перед ним нерухомо стояла Марсіана, а по обидва боки від неї ще по п'ять точно таких же Марсіан.
-Ти це мав на увазі? Я правильно розмножилася? - запитала Марсіана, і її слова повторили ще десять Марсіан.
Біллі не міг вимовити ні слова. Він просто сидів на землі і дивився на неї.
-Я можу ще більше розмножитися, - сказала Марсіана, немов вирішивши познущатися над бідним хлопчиком, - Дивись!
Після її слів Біллі побачив, як за спиною дівчинки почали з'являтися цілі ряди Марсіан. Всі вони були схожі як дві краплі води і нічим не відрізнялися від його незвичайної знайомої. Марсіани шикувалися рядами, і всі дивилися на Біллі, що сидів.
-Може, досить розмножуватися, чи ще? - запитала Марсіана, - Мені не важко. Можу ще розмножуватися, якщо хочеш. Секс - це здорово. Я люблю секс!
Так як Біллі не спромігся щось сказати, нові Марсіани почали вже з'являтися у вікнах будинку місіс Картер, а потім і на даху.
Біллі стало страшно. Він раптом закричав, схопився на ноги і кинувся бігти.
-Біллі, ти куди? - хором закричали йому вслід десятки вродливих Марсіан, - Ти ж хотів погратися? Хіба забув вже?
Біллі не обертався. Він був вже на вулиці і продовжував бігти з усіх сил. Грати з Марсіанами, а тим більше говорити про секс, йому більше не хотілося.
Провчивши, таким чином свого не по роках стурбованого шанувальника, Марсіана в частки секунди прийняла свій колишній вигляд, і повернулася до свого заняття.
Як і в перший раз за візитом і всім, що відбувалося, спостерігала кішка місіс Картер. Вона потерлася до ніг Марсіани і промовила:
-Дивний хлопчик.
-Не думаю. Звичайнісінький, - заперечила Марсіана і погладила кішку за вухами.
-Цікаво, що йому від тебе потрібно, - вголос розмірковувала кішка.
-Я йому подобаюся, - спокійно відповіла Марсіана.
Кішка потягнулася.
Марсіана уважно подивилася на неї, потім несподівано навіть для себе самої, проникла в мозок кішки місіс Картер.
Марсіана побачила чужу, далеку і незвичайну планету. Вона стояла на темній поверхні, навколо нікого не було, а в білому небі світило червоне сонце. У повітрі висіли якісь чорні предмети різного розміру і форми. Це були космічні кораблі. Планета, звідки родом була кішка, виглядала похмурою і непривітною. Марсіана не побачила там жодної квітки.
«Так, сумний світ, - подумала Марсіана, озираючись на всі боки, - Тож не дивно, що тобі так сподобався будинок місіс Картер. Навіть не хочеш повертатися на свою батьківщину ».
До Марсіани підійшло якась дивна, химерна істота. Вона було сплюснута і на плоскій, чорній голові виднілося одне жовте око. Істота пропливла повз Марсіану і зникла в одному з кораблів.
Марсіана чекала, що буде далі. Корабель безшумно розтанув в блідому небі планети. Решта кораблів, немов грозові хмари, розійшлися в усі боки, і зникли за обрієм. Марсіана залишилася одна. Планета була абсолютно пустельна.
«Де ж мешканці?» - здивовано міркувала вона, продовжуючи з цікавістю озиратися навколо. Побачити її, насправді ніхто не міг, так що побоюватися їй було нічого. Ніхто, крім самої кішки місіс Картер.
Раптом Марсіана відчула легкий дотик до своєї ноги. Дівчинка здригнулася і подивилася вниз. Кішка місіс Картер пильно дивилася їй в очі. Марсіана відчула, що починає червоніти. Їй було дуже ніяково.
-Нічого колупатися в моєму мозку без дозволу, - сказала кішка, - Якщо ти хотіла побачити мою планету, могла б просто попросити, і я б тобі її показала.
-Вибач, так вийшло, - Марсіана покинула мозок кішки і знову перенеслася в сонячний, земний день. Тут було значно краще.
-Нічого. Я не образилася. Ти права. На Землі краще, - промовила кішка.
-Звісно, - Марсіана підійшла до своїх квітів і почала їх уважно вивчати.
Кішка повернулася і, не сказавши більше ні слова, пішла у своїх справах.
З вікон сусіднього будинку за Марсіаною спостерігали двоє агентів місцевого відділення ФБР. Вона не знала, що ще кілька днів тому, агенти отримали наказ встановити за дівчинкою, яка за тиждень перетворилася з немовляти в п'ятирічну дитину, цілодобове спостереження. Все що бачив Біллі, бачили і агенти. Вони були не менш Біллі шоковані тим, що побачили у дворі законослухняної місіс Картер.
Керівництво не без підстави вважало, що людська дитина не може рости настільки швидко, і виробляти зі своїм тілом те, що виробляла Марсіана. Отже - Марсіана не була людиною в звичному розумінні цього слова. Ким вона була насправді, якраз і хотіли з'ясувати в ФБР.
Щоб не створювати непотрібного шуму і паніки в маленькому містечку, було прийнято рішення обмежитися, поки що негласним наглядом за будинком місіс Картер і всіма його мешканцями. Тим більше, що дівчинка майже не покидала двір місіс Картер, і майже весь час поралася в квітнику.
Як і годиться на Марсіану донесли добропорядні сусіди місіс Картер. В очі вони захоплювалися дівчинкою, а поза очі відразу ж кинулися телефонувати куди слід. Марсіана, якщо і здогадувалася про те, що відбувається, то не подавала виду. Зовні вона була спокійною і цілком щасливою. Втім, як і сама місіс Картер. З кожним днем вона все більше звикала до своєї незвичайної внучки.
|
