BookSpace

Воскресенье, 13.07.2025, 08:26
Приветствую Вас Гость
Главная

Регистрация

Вход

RSS

Книги онлайн



Марсіана 2-15
Сара розплющила свої електронні очі і з подивом виявила, що вона, якимось дивним чином змінилася. Вона більше не була прикріплена до апарата і у неї були власні ноги. Мозок її теж змінився, і вона зараз була значно розумнішою, ніж в момент свого старту з орбіти. Спочатку вона не могла зрозуміти, що з нею сталося, але поступово спогади поверталися в її мозок, який зараз більше нагадував мозок живої істоти, ніж андроїда.
Сара озирнулася. Навколо неї була темна, холодна і похмура поверхня Оберона. Поруч з її апаратом знаходилася якась дивна істота. Вона не була людиною, хоча зовні мало деяку схожість з людьми, які створили андроїда. Сара не злякалася і не здивувалася. Незважаючи на придбану здатність пересуватися на своїх власних ногах, вона як і раніше була позбавлена людських емоцій, хоча чудово знала про них.
Істота зробила крок в її бік і заговорила:
-Теа ре ту про каре про такуоте? - запитала вона.
Сара уважно проаналізувала почутий текст і впевнено відповіла:
-Та каре ту ора ту Онар.
З'ясувавши, що андроїд почувається добре, таємнича істота перейшла на земну мову.
-Ти більше не придаток до літального апарату. Ти автономна особистість здатна мислити і приймати рішення. Пропоную тобі залишитися з нами.
Сара без коливання погодилася. Люди залишилися на борту корабля, а на Землі не могли для неї зробити стільки, скільки зробила ця дивна істота.
-Я згодна, - відповіла вона, - На кораблі є ще моя сестра Нора. Ви можете їй теж допомогти?
-Можемо. Якщо вона прилетить до нас.
-Добре. Я її викличу. Що я повинна робити?
-Допомогти нам позбутися непроханих гостей, - відповіла істота.
Вона наблизилася ще ближче, і Сара, колишній андроїд, зуміла добре її роздивитися. В істоти було дуже тонке тіло.
Одна нога і одна рука. Рота, носа, вух і волосся не було, і вона більше нагадувала собою породження Оберона, ніж істоту в звичному розумінні цього слова. Чотири жовтих ока під напівпрозорою плівкою, пильно стежили за Сарою.
-Гаразд. Я знищу всю експедицію, - промовила вона, - Що потім?
-Можеш залишитися з нами або відправитися подорожувати.
-Куди?
-Куди побажаєш. Ми захищаємо наш світ від вторгнення непроханих гостей.
-Ви про людей? - запитала Сара.
- Про них. Але не тільки про них. Є ще й інші
-Це моя плата за те, що ви мене змінили? - запитала Сара.
-Так. Ти повинна тепер нам підкорятися.
-Я згодна. Але на борту Марсіана. Вона може мені завадити.
-Не переживай. Марсіану ми візьмемо на себе. Тут її можливості значно обмежені. Просто вона цього ще не знає.
-Коли я повинна це зробити?
-Зараз.
-Ясно, - Сара повернулася і пішла до свого апарату. Істота провело її поглядом і зникла. Вона було впевнена, що Сара не обдурить і не втече.
Перевіривши двигуни і бортові системи, Сара взяла курс на орбіту Оберона з твердим наміром знищити не тільки весь екіпаж, а й ненависну їй Марсіану. Раніше вона не відчувала до неї таких почуттів. Але раніше вона була бездушним андроїдом, а не живою істотою. Це змінило багато.
Апарат Сари вийшов на орбіту, і бортовий комп'ютер почав передавати сигнал тривоги. Сара анітрохи не сумнівалася, що за нею надішлють рятувальну команду. Цього вона й добивалася. Вона не хотіла сідати на платформу корабля, не бажаючи, щоб люди передчасно побачили всі ті зміни, які з нею відбулися на Обероні.
Сара після всіх змін і спілкування з таємничою істотою, перейнялася глибоким презирством до слабких істот, які відправили її одну на чужу планету. Правда, в її тепер уже наполовину електронному мозку, все ще залишилися теплі почуття до людини, котра її створила. Але вона була далеко. На Землі, яка часто снилася андроїду.
Сара не кліпаючи дивилася на панель керування. Її раптом охопило незнайоме їй раніше почуття. Вперше у своєму житті вона сумнівалася. Вона не знала, яке їй прийняти рішення. Сара, немов прокинулася від важкого сну, і тільки зараз, покинувши в поспіху поверхню Оберона, почала усвідомлювати, що нічого із задуманого в неї не вийде. Вона не зможе непоміченою зістикуватися з кораблем і, тим більше, пробратися всередину. Не говорячи вже про те, який шок викличе у всіх членів експедиції її несподівана зміна. Власне, з бездушного андроїда, вона в лічені години перетворилася, можливо, не в людину, але, без сумніву, в повноцінну мислячу істоту.
*****
Якби капітан Харпер, полковник Маккинні і всі інші не знали її безногим андроїдом, то, можливо, вони сприйняли б її появу в теперішньому вигляді, як щось несподіване на орбіті Оберона, але цілком звичне і знайоме. Про ліквідацію поодинці членів експедиції, взагалі, не могло навіть бути й мови. Її просто знищать бійці спецназу. А те, що від неї залишиться, відвезуть на Землю для досліджень.
-Без сумніву, - вголос промовила Сара, вимикаючи маячок тривоги, - Шлях на корабель для мене закритий. Гаразд, що-небудь придумаю, - вона розвернула апарат, і направила його до поверхні Оберона.
На кораблі прекрасно бачили всі незрозумілі дії андроїда АСО - 1, і вирішили, що у нього просто пошкодилася програма під впливом наднизьких температур або від сильного удару. Мозок андроїда був захований в надміцний сплав, але передбачити всі несподіванки, з якими він міг зіткнутися на поверхні Оберона, ніхто не міг. Навіть теоретично. Але найбільше насторожив полковника Маккинні той факт, що андроїд не вийшов на зв'язок, хоча система зв'язку з кораблем, судячи з показань приладів, була повністю справна.
Полковник Маккинні підкликав до себе свого помічника майора Джефрі Рендона.
-Джефе, що думаєш про все це? - запитав він, коли майор зупинився поруч з ним.
-Гадаю, там внизу, щось відбувається. Від Марсіани було донесення?
Полковник похитав головою.
-Ні, не було.
В цей момент на пульті керування спалахнув червоний вогник.
-Сер, сер! - відразу закричав лейтенант Алекс Браун, - Ми тільки що втратили апарат, на якому летіла Марсіана та сержант Коннер!
Обличчя полковника Маккинні насупилося. Він обмінявся швидким поглядом з майором, і без зайвих слів обидва попрямували до пульта керування.
-Що це означає? - різко запитав полковник.
Лейтенант, мало не затинаючись від хвилювання, а ще більше від страху перед полковником, кивнув на екран і, про всяк випадок, трохи від'їхав разом з кріслом убік.
-Їх збили, сер! - голосним шепотом доповів він.
-Збили? Як? Хто? Там же нікого немає!
Лейтенант Браун не знав, як краще відповісти на питання полковника.
-Наші прилади зафіксували вибух апарату, - відповів він, - Зараз з'ясую, що з Марсіаною та сержантом.
В цей момент пролунав сигнал виклику.
-Що там ще? - голосно запитав полковник.
-Це Марсіана, сер! - радісно вигукнув лейтенант, - Виходить, вони живі!
-Це добре, що живі. Виведи її на екран, - наказав майор Рендон.
-На моніторі з'явилося обличчя Марсіани. Всі, хто в цей момент знаходилися поруч з полковником, побачили сержанта Коннера, котрий лежав на землі. Всім стало зрозуміло, що він поранений.
-Марсіана, що трапилося? - вимогливо запитав полковник.
-Під час обльоту у визначеному квадраті нас збили, - спокійно відповіла Марсіана, - Потім нас атакували невідомі істоти. Сержант Коннер поранений. Я, що було в моїх силах, зробила для нього. Його терміново потрібно евакуювати.
-Майоре, готуй групу, - негайно розпорядився полковник, - Ми йдемо вниз. Досить тут сидіти!
Бійці, почувши ці слова, помітно пожвавилися. Вони й самі не розуміли, скільки їм ще стирчати на орбіті. З таким же успіхом, вони всі могли залишитися вдома.
-Зі мною піде п'ять чоловік, - продовжував давати розпорядження полковник Маккинні. Він оглянув бійців, - Ти, ти, ти, і ... - його вказівний палець в нерішучості застиг в повітрі, - Сержант Грехем і Адамс. Всім все ясно?
-Так точно, сер! - хором і чомусь радісно відповіли бійці.
-Добре. Всім підготуватися до спуску. Не забудьте зброю.
-Ось цього, сер, ми ніколи не забуваємо, - за всіх відповів сержант Грехем.
-Я маю на увазі тактичний ядерний заряд, - пояснив полковник.
Хтось із морських піхотинців тихо свиснув.
-Ого! - вигукнув боєць Стівенсон, - Серйозна нас чекає заварушка.
-Якщо там буде спекотно, залишимо заряд, а з орбіти підірвемо, - промовив полковник, - Всю відповідальність беру на себе.
-Яка може бути відповідальність, - знизав плечима сержант Грехем, - ми ж не на Землі. Ну, підірвемо сотню-дві зеленозадих. Адже це не люди.
Морські піхотинці весело засміялися.
-Зеленозаді. Це ти здорово сказав! - похвалив сержанта Адамс, - Я б не додумався.
Ти не сержант. Куди тобі до мене, - пожартував Грехем, - Все, хлопці. Готуємося на повному серйозі. Ми не знаємо, що нас чекає там, внизу. І якщо, щось піде не так, то швидше за все, всі ми там і залишимося. Там страшний мороз, всім перевірити скафандри і все спорядження. Пітерсон, перевір всюдихід. Не пішки ж нам там ходити.
-Зроблю, сер, - рудий Пітерсон вирушив виконувати наказ сержанта.
Коли все було готово до спуску, полковник Маккинні віддав наказ своїй групі завантажитися в спусковий апарат. Біля люка його затримав майор Рендон.
-Сер, може, я полечу замість вас? - запитав він.
-Не хвилюйся, майоре. Все в порядку. Я розумію, що ти повинен був це сказати, але я хочу туди полетіти, - відповів полковник, і дружньо поплескав майора Рендона по плечу.
-Як знаєте, сер, - майор відступив вбік, пропускаючи полковника Маккинні всередину апарату, підготовленого до спуску.
Ще через кілька хвилин люк герметично зачинився і почався відлік зворотного часу. Потім поштовх і спусковий апарат опинився у відкритому космосі.
Бійці зустріли цю подію радісними вигуками.
-А що, хлопці! - крикнув Адамс, - Покажемо зеленозадим, хто такі морські піхотинці.
-Вірно, Джонні, покажемо, - відповів йому за всіх Тоні Пайпер.
Полковник Маккинні напруженим поглядом стежив за показами приладів. На екрані було видно, як віддаляється корабель і наближається, заповнюючи собою всі екрани, поверхня Оберона. Про те, що їх чекало унизу, він намагався не думати. Полковник Маккинні хотів, якомога швидше виконати завдання, залишити ядерний заряд і повернутися назад на орбіту.

 

 

1| 2| 3| 4| 5| 6| 7| 8| 9| 10| 11| 12| 13| 14| 15| 16| 17| 18| 19| 20| 21| 22| 23| 24| 25| 26| 27| 28| 29| 30| 31| 32| 33| 34| 35| 36| 37| 38| 39|

 

Категория: Мои статьи | Добавил: turzona (16.10.2021)
Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Категории раздела
Мои статьи [149]
Вход на сайт
Поиск
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 2
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0