Розділ 10
Наступного дня Марсіана вирушила на пошуки скарбу. Біллі, як і слід було очікувати, потягнувся за нею.
-Ми куди йдемо? - запитав він, намагаючись не відставати від дівчинки.
-Шукати скарб, - Марсіана була зосередженою, і не була схильна говорити довгими реченнями.
Біллі від несподіванки аж дух перехопило.
-Ух, ти! - вигукнув він, - справжній?
-Що справжній?
-Скарб, питаю справжній?
-Справжній, справжній, - запевнила його Марсіана, звертаючи в провулок. Вона прямувала до околиці містечка.
-Скарб піратів? - не вгавав Біллі.
-Ні, - відрізала Марсіана.
-Золотошукачів? - вигукнув хлопчик.
-Ні, - Марсіана була непохитною.
-Гангстерів? - наполягав Біллі.
-Ні, - здавалося, Марсіана зараз іншого слова крім «ні» просто не знала.
-Бонні і Клайда? - випалив Біллі.
-Не гадай. Все одно не вгадаєш, - відповіла Марсіана, - Прийдемо на місце, сам все побачиш.
-Яке місце?
-Те саме, де заритий скарб,- пояснила Марсіана.
Біллі вирішив потерпіти. Тим більше вони вже були на околиці містечка. Перед ними лежав величезний пустир.
Марсіана обвела поглядом пустир, і залишилася задоволеною побаченим.
-Тут, - сказала вона.
Біллі подивився навколо, але скарбу ніде не побачив. Він на пустирі грав не один раз з дітьми, але ніякого скарбу вони не знаходили.
-Тут? - не довірливо запитав він.
-Тут, - кивнула Марсіана.
-А який він. Золото? - очі Біллі загорілися. Він зразу уявив себе шукачем скарбів, таким як Індіана Джонс або навіть Лара Крофт.
-Ні, не золото, - заперечила Марсіана, - зараз побачиш.
Земля під ногами Марсіани тріснула і почала розходитися в усі боки. Темною змійкою тріщина бігла все далі і далі. Потім з-під землі з'явився величезний скелет динозавра. Біллі від несподіванки зойкнув і сів на землю. Скелет був величезним і, з'явившись повністю з-під землі, обережно ліг на бік. Біллі думав, що це і є скарб, але Марсіана тільки мигцем глянула на скам'янілі кістки велетня. Схоже, вона шукала щось інше.
Тріщина в землі ще трохи розширилася, і звідти з'явилася вершина піраміди. Вона розкрилася, і приголомшений Біллі побачив всередині незнайомі йому предмети. На що вони були схожі, і для чого призначені, він не знав. Нічого подібного у своєму житті він раніше не бачив.
Марсіана, здавалося, зовсім не здивувалася появі піраміди і нетерпляче чекала, коли вона повністю розкриється. Потім підійшла до піраміди і почала перебирати і оглядати предмети, котрі в ній знаходилися. Деякі вона навіть брала в руки. До інших тільки торкалася і щось шепотіла.
Біллі дивився на те, що відбувалося, немов у заціпенінні. Все що він бачив, нагадувало йому якийсь дивний сон чи казку, а Марсіана чарівну фею.
Нарешті Марсіана вибрала якийсь предмет і кудись сховала. Піраміда в ту ж мить закрилася і зникла під землею. Тріщина затягнулася і теж повністю зникла. Скелет динозавра залишився лежати на землі.
Марсіана підійшла до Біллі, зупинилася навпроти нього.
-Все, можемо повертатися назад, - задоволеним тоном мовила вона, - Скарб я знайшла.
Біллі подивився на неї широко розплющеними очима. Він все ще був в шоці, і говорити не міг.
-А ти про динозавра, - здогадалася Марсіана, - Він так і буде тут лежати. Нехай мешканці містечка думають, що його на поверхню викинули підземні води або ще щось.
Біллі піднявся, закрив нарешті рота.
-Можна подивитися? - несміливо запитав він.
-Дивись, - дозволила Марсіана.
Біллі обережно наблизився до черепа динозавра, і зупинився біля скам'янілих мільйони років тому метрових іклів.
-Думаєш - це тиранозавр? - запитав він, з побоюванням доторкнувшись до одного з зубів. Йому здавалося, що щелепа зараз закриється або динозавр заричить і підніметься на ноги. Але нічого не сталося. Скелет монстра продовжував спокійно лежати на боці.
-Може і тиранозавр, - Марсіана знизала плечима. Скелет її мало цікавив. Вона не розуміла, що могло зацікавити Біллі в древніх скам'янілостях.
-Сфотографуй мене на пам'ять, - несподівано попросив Біллі і простягнув їй свій телефон.
Марсіана виконала його прохання.
-Ну, тепер ми можемо повертатися додому? - запитала вона, - Не хочу, щоб нас тут хтось побачив. Скоро тут буде повно народу. Мені зайва популярність ні до чого. Я скромна дівчинка.
-Ага, йдемо, - погодився Біллі.
Коли вони трохи відійшли від пустиря, він раптом запитав:
-А що ти взяла в піраміді?
Нічого, - спокійно відповіла Марсіана.
-Як нічого. Я бачив, що ти щось взяла, - наполягав Біллі.
-Ну, взяла, - зізналася Марсіана, - тобі то яке діло? Сфотографувався з динозавром, ну і вистачить з тебе.
Біллі образився і засопів.
-Не ображайся, Біллі, - пом'якшала Марсіана, - Прийде час, я тобі все розповім, - пообіцяла вона.
-Точно? - пожвавішав Біллі.
-Точно, - підтвердила свої слова Марсіана.
-А ми ще підемо шукати скарб? - запитав Біллі.
-Ми вже знайшли.
-Я маю на увазі інший. Може, ти знаєш ще одне місце, де лежить скарб?
-Може, і знаю, - не стала заперечувати Марсіана.
-Здорово! - вигукнув Біллі, - Мені дуже сподобалося шукати скарб. А тобі?
-Мені теж, - погодилася Марсіана.
-Ти зараз, що будеш робити?
-Сіяти квіти, - відповіла Марсіана.
-А потім?
-А потім прийдеш і дізнаєшся, - пожартувала дівчинка.
На цьому вони розійшлися по домівках. Марсіана сіяти квіти, а Біллі поспішав уважно вивчити фотографії, на яких він сфотографований разом зі скелетом динозавра. Може бути навіть тиранозавром.
