Розділ 6
В Марсіану закохався сусідський хлопчик на ім'я Біллі. Сталося це через два тижні після появи Марсіани в будинку місіс Картер. Біллі було вже сім років, а Марсіані, коли він вперше побачив дівчинку, було на вигляд років шість, іноді, особливо вранці, навіть сім або вісім. Загалом, Марсіана ніяк не була схожа на немовля, якого Максим передав в руки місіс Картер.
Спочатку місіс Картер була в шоці, але так як вона була розумною жінкою, то вирішила нічого не робити і дочекатися того моменту, коли з'явиться її донька і все їй пояснить. Вона ж, в свою чергу, пояснила своїм подружкам присутність Марсіани в своєму будинку дуже просто. Сказала, що до неї приїхала погостювати внучка її сестри. Той факт, що Марсіана за два тижні з немовляти перетворилася в шестирічну дівчинку, залишився майже непоміченим.
Будинок місіс Картер був розташований на безлюдній вулиці, а майже всі сусідки були вже у віці і, чесно кажучи, не всі пам'ятали, скільки років їх власним онукам.
Біллі жив через два будинки від місіс Картер і незвичайна дівчинка, котра годинами сиділа біля квітів, відразу привернула до себе його увагу. І ось сьогодні він зважився з нею познайомитися.
Біллі обережно увійшов у хвіртку, підійшов навшпиньках до Марсіани і нерухомо завмер в декількох кроках у неї за спиною. Він не хотів їй заважати. Місіс Картер вдома не було, вона якраз пліткувала з бабусею Біллі, і хлопчик знав, що заважати йому знайомитися з Марсіаною ніхто не буде. В будинку місіс Картер нікого крім літньої жінки і Марсіани більше не було.
-Що робиш? - запитав він, вважаючи, що настав час щось сказати.
-Дивлюся на квіти, - відповіла Марсіана, і подивилася на хлопчика.
Біллі мовчки теж подивився на квіти. Чесно кажучи, він не розумів, що такого цікавого можна побачити в квітах. Квіти як квіти. Він їх бачив мільйон разів! Всі вони однакові. У сенсі, що цвітуть кілька днів, а потім в'януть і користі від них ніякої. Інша справа айфон або планшет! Це річ. В руках він якраз тримав новенький айфон. Хотів похизуватися перед Марсіаною.
- Мене звати Біллі, - відрекомендувався він.
-Марсіана.
-В мене є новий айфон, - похвалився Біллі.
-А в мене є Марс, - в тон йому відповіла Марсіана.
-Теж мені. Знайшла чим хвалитися. Будь-яка дитина може купити собі в магазині батончик «Марс», - зневажливо вигукнув Біллі.
-Сам ти батончик! - Марсіана з жалем подивилася на квіти, піднялася на ноги.
Біллі прийшов дуже невчасно, і перервав її цікаве заняття. Але вона не образилася на нього. Їй було навіть цікаво з ним поспілкуватися. Вона ще не спілкувалася з земними дітьми. Місіс Картер щось говорила їй про них, хотіла навіть познайомити з деякими, але Марсіана не виявила великого бажання. З квітами та кішкою їй було куди цікавіше спілкуватися.
Біллі не зрозумів, про який Марс вона говорила, і продовжував хвалитися айфоном.
-В мене ще є багато квітів. Дивись, - сказала Марсіана не розуміючи, що за коробочкою розмахує перед її обличчям Біллі, і яка від неї користь.
-Квіти є у всіх, а айфони у деяких, - поважно пояснив Біллі.
-Зрозуміло, - байдуже промовила Марсіана, - Це все? - їй ставало нудно.
Біллі зрозумів, що айфон не справив на об'єкт його зітхань очікуваного враження.
А в мене є одна штучка, - хитро мовив він і показав, яка саме.
Марсіана у відповідь мовчки підняла свою сукню. Біллі від несподіванки сів на землю. Уздовж живота Марсіани знаходилося не менше десяти штучок. Одна світилася немов лапочка. Навколо другої кружляли мініатюрні метелики і бджоли. Ще одна була прозорою, і приголомшений хлопчик побачив, як всередині на снігу катаються мініатюрні пінгвіни. Решта штучок Марсіани, взагалі, не були ні на що схожі.
-Вони не справжні! - затинаючись, в шоці вигукнув Біллі, - Вони не такі, - додав він, продовжуючи витріщатися.
Марсіана опустила сукню.
-Багато ти розумієш, - поблажливо промовила вона, - Сам ти не справжній.
Біллі піднявся на карачки і, не сказавши більше ні слова, швидко поповз до хвіртки. Потім скочив на ноги і без оглядки втік. Він навіть забув прихопити свій айфон.
Марсіана подивилася йому вслід, посміхнулася і знову присіла біля квітів.
Про Біллі вона більше не думала.
|
