Частина 2
Оберон і інші світи
Розділ 1
Політ орбітальної космічної станції "Генезис" проходив нормально. Ніяких пригод. Ніяких неполадок. Всі системи працювали нормально. Комп'ютери не глючили і справно обробляли та передавали в НАСА отриману інформацію.
Екіпажу станції залишилося тільки розконсервувати останній відсік, який два тижні тому прибув з мису Канаверл. Цим якраз займався Майкл Джонсон.
Захисний скафандр трохи сковував рухи астронавта, але Майкл розумів, що безпека понад усе. Хоча прилади показували, що всередині відсіку нормальний тиск, температура та склад повітря, командир, тим не менш, наказав надіти скафандр. В космосі всяке може трапитися.
Шість членів екіпажу, зайняті своїми справами, стежили одночасно за просуванням Майкла.
-Якщо побачиш космічну красуню не дрейф, запроси на побачення, - пожартував Піт Стоун.
Астронавти дружно засміялися з його жарту.
-Ага, обов'язково, - посміхнувшись, відповів Майкл, відкриваючи люк вантажного відсіку.
Відеокамери показували, що у відсіку все знаходиться на своїх місцях, і нічого не змінилося.
-Відчиняй обережно, - продовжував розважати себе і своїх товаришів Піт, - Може, вона сховалася десь. Ти хіба не чув легенди перших астронавтів про космічних привидів, блукаючих в покинутих і нежитлових відсіках?
Майкл при цих словах відчув, як по його спині пробігли мурашки.
Хто ж з астронавтів не чув неймовірні історії про космічних красунь і безликих прибульців? Всі чули. Ці легенди астронавти з гумором передають один одному з покоління в покоління.
-Піте, будь другом. Помовч, га? - попросив його Майкл.
-Дійсно, - втрутився в розмову густий бас Рона Клейна, - Піте, залиш його в спокої. Чи не бачиш, Майкл відчиняє люк. Це ж вкрай відповідальне завдання. Всяке може статися.
-Ржіть, ржіть ідіоти, - добродушно пробурмотів Майкл, впливаючи в вантажний відсік.
Він прекрасно розумів, що своїми жартами товариші тільки бажають його підбадьорити. Він би й сам вчинив так на місці будь-якого з них. Але зараз вони жартували над ним. Він сприймав гостроти своїх товаришів зі спокоєм філософа.
-Майкле, перевір контейнери, - промовив командир екіпажу, Стів Хопкінс.
-Зараз, - Майкл по черзі почав оглядати та відчиняти вантаж, який прибув з далекої Землі, на якій вони вже не були майже п'ять місяців. Щоразу вони милуються своєю прекрасною батьківщиною, коли станція пролітає над Сполученими Штатами, і намагаються вгадати, де знаходяться їхні рідні. За допомогою сучасних приладів зробити це було зовсім не складно. Вони не тільки бачили на моніторах свої будинки, але навіть машини і членів своїх сімей. Це помітно полегшувало перебування на орбіті.
-З вантажем все в порядку, сер, - доповів Майкл, - Залишилося ще два контейнери. Відчиняти?
-Раз вже ти там, відчиняй, - відповів командир.
-Гаразд. Зараз, - Майкл відчинив черговий контейнер і завмер. Всередині знаходилося щось таке, з чим він раніше ніколи не стикався у своєму житті. Мимоволі він відштовхнувся рукою від краю контейнера і відплив до протилежної стіни.
Його товариші відразу звернули на це увагу. Жарти і розмови миттю припинилися. Кожному стало ясно, що щось трапилося.
Командир станції продовжував зберігати спокій.
-Що там, Майкле. Жабу побачив або таргана? - запитав він.
Майкл постарався взяти себе в руки.
-Якби ж то, сер, - схвильовано промовив він, - Подивіться самі.
Командир, а разом з ним і всі члени екіпажу побачили вміст контейнера.
В декого з астронавтів вирвався вигук здивування.
-Що це таке, сер? Що вони нам надіслали? Що за чортівня? - запитав програміст Ніколас Харт.
В кают-компанії на мить запанувала мовчанка. Астронавти з цікавістю дивилися на монітор, і кожен в душі радів, що це не він зараз знаходиться в одному приміщенні з незрозумілим предметом.
-Ніколасе, зроби запит в Центр, - наказав командир екіпажу.
-Ок, сер. Картинка вже пішла.
-Добре. Будемо чекати відповіді. Нехай фахівці подивляться, що вони нам надіслали.
-А що вони нам надіслали? - поцікавився Родні Сміт.
-Скоро дізнаємося. Але зовні предмет нагадує якусь істоту. Можливо, експериментальний манекен астронавта, на якому проводилися випробування нового скафандра. Або ще щось на кшталт цього, - відповів командир, - Швидше за все надіслали помилково. Переплутали контейнери.
Пояснення командира всім припало до душі. З ким не буває. Могли і в НАСА щось наплутати. Там теж працюють живі люди.
Родні вирішив пожартувати над Майклом.
-Майкле, а ну глянь, чи бува не з тебе зробили манекен. Раптом - це твоя копія?
-Ось йди і подивися, - відповів Джонсон, якому зовсім не хотілося наближатися до відчиненого контейнера. Він вважав за краще вивчати вміст на відстані.
-Манекена злякався? - здивувався Родні, - як ти тільки в космос наважився летіти.
На лобі Майкла виступили крапельки поту. Йому раптом стало жарко. Він подивився на прилади скафандра. Температура збільшилася на кілька градусів. Автоматика скафандра активувала кондиціонер. Відразу стало прохолодніше.
Незабаром з центру управління польотами надійшла відповідь. Коротка і лаконічна. Цим вона і не сподобалася командиру Хопкінсу.
-Відправте контейнер разом з вмістом на Землю! - по хвилі наказали з Центру.
-Зараз? - здивувався Хопкінс.
-Так. Негайно.
-Чули? - запитав командир, обводячи поглядом свій екіпаж.
-Чули, командире.
-Приступайте до підготовки процедури від'єднання модуля.
Астронавти зайнялися підготовкою до старту.
-Хоч би Майкла не відправити на Землю разом з контейнером, - пожартував Родні, - Майкле, ти ще там? Чого мовчиш? Закохався в нього чи що?
Астронавт Джонсон не відповідав.
-Сер, я виходжу, - після паузи нарешті відповів він, - Тут стає спекотно.
-В якому сенсі?
-В прямому, сер. Температура піднімається як в приміщенні, так і всередині скафандра.
-Так? Дивно,- чоло капітана на мить вкрилося зморшками.
Майкл покинув відсік.
Модуль, в якому знаходився контейнер, від'єднався від станції і почав віддалятися.
Астронавти з заздрістю дивилися йому в слід. Кожному хотілося повернутися додому, але ніхто про це не говорив вслух.
-Відстикування пройшло успішно, - доповідав Ніколас, - Модуль виходить на посадкову траєкторію.
-Сер, сер! - схвильовано вигукнув Родні, - Знову прийшла відповідь з Центру.
-Так? Ми ж їм відправили посилку. Нехай зустрічають.
Ніколас дивився на нього широко відкритими очима.
-Сер, вони заборонили нам відправляти контейнер на Землю. Ніякого манекена або істоти вони нам не надсилали.
-Це як? - похолов Хопкінс, - Я ж чув ... Всі ми чули наказ з Центру відправити контейнер на Землю. Джонсон, він вже повернувся?
-Ні, сер. Джонсон ти де? - Родні переглядав на моніторах відсіки станції, але Джонсона ніде не було.
Командира Хопкінса охопило невизначене почуття тривоги. Причину він поки що не знав. Але розумів, що сталося щось недобре.
-Як ні. Не міг же він випаруватися.
Родні знизав плечима.
-На моніторах порожньо. Камери його не бачать.
-Подивися в коридорах, - підказав Ніколас.
Родні так і зробив.
-Бачу! - радісно вигукнув Родні, - Він, дійсно, в коридорі. Майкле, ти чого там застряг? Повертайся в кают-компанію. Тебе хоче бачити командир. Та й ми всі скучили за тобою.
Джонсон не відповідав і не рухався. Він немов приріс до стіни коридору станції.
Командир Хопкінс зрозумів, трапилося щось недобре.
-Він говорив про підвищення температури. Може, втратив свідомість.
-Я його зараз приведу, - Родні хотів вже відстебнути прив'язні ремені, але Хопкінс жестом зупинив його.
-Ніколасе, виведи показники датчиків скафандра Джонсона на загальний монітор.
-Є, сер, - Ніколас щось перемкнув на своєму пульті і всі побачили, що скафандр Джонсона всередині порожній. Астронавт безслідно зник.
-Це що? Це як розуміти? - затинаючись, промовив Родні, збільшуючи зображення, - може жарт такий? Зняв скафандр і ховається?
Командир Хопкінс насупився, його обличчя потемніло.
Джонсон не став би нас так розігрувати, - промовив він, - Схоже, з ним щось трапилося.
-Але що, сер? Що з ним може трапитися в герметично зачиненій станції? - вигукнув Родні.
Командир Хопкінс не знав. Ніхто не знав.
-Мене ось ще що дивує, - почав командир станції, - Як нам вдалося так швидко відстикувати посадковий модуль? Я тільки зараз про це подумав.
Астронавти перезирнулися. Дійсно, якось вже швидко все відбулося.
-Яке це зараз має значення, - промовив Ніколас, - Що зроблено, те зроблено. Мене інше цікавить, що знаходилося в контейнері?
Йому ніхто не відповів.
-Сер, - Родні обвів усіх тривожним поглядом, - Ще одна новина.
-Яка? - ще більше спохмурнів командир Хопкінс.
-Я знаю, де зараз знаходиться Майкл.
-Ось як? Ну і де?
Родні мовчки показав своїм товаришам на свій монітор.
Хтось із астронавтів скрикнув від несподіванки, ще хтось вилаявся.
Майкл перебував у відкритому космосі і щось креслив вказівним пальцем правої руки на обшивці станції.
Командир Хопкінс відчув, як у нього по спині пробіг холодок. Йому стало не по собі. Його підлеглі відчували себе не краще.
-Цього не може бути. Це неможливо! - вигукнув Ніколас, - Людина не може перебувати без захисного скафандра у відкритому космосі. Та й як Майкл сам відчинив люк?
-Відчинив, тому що це вже не Майкл, - спокійно відповів Хопкінс.
-Не Майкл? Хто ж тоді? - Родні, Ніколас, Дональд і Пірсон дивилися на свого командира.
-Не можу стверджувати, але, по-моєму, істота, що знаходилася в контейнері, якимось чином змінила Майкла. Тепер він здатний перебувати у відкритому космосі в звичайному одязі і обходитися без повітря.
-Логічно, - за всіх відповів Родні, - Тоді напрошується наступне питання. Хто знаходився в контейнері?
На обличчі Хопкінса з'явилася тінь посмішки.
-Про це ми не скоро дізнаємося. Але, судячи з того, як терміново зажадали контейнер з вмістом назад на Землю, в НАСА знають, що знаходиться всередині, - відповів Хопкінс.
-Нехай так, - втрутився Ніколас, - Але що або хто, може так сильно змінити людину?
-Прибульці, - посміхнувся Родні і зустрівся з непривітними та докірливими поглядами своїх товаришів, - А що такого я сказав? - почав він виправдовуватися, - Не думаю, що в лабораторіях НАСА навчилися змінювати гени людини настільки кардинально. Якщо Майкла змінила істота, надіслана з Землі, то чи не простіше було б змінити Майкла ще в центрі підготовки польотів, і вже зміненим відправити на станцію? По-моєму так було б набагато простіше. Хіба ні?
Слова Родні звучали переконливо. Його товариші мовчали. Крім їх власних припущень в них нічого більше не було. В НАСА теж мовчали і на запити не відповідали. Правда, станція все ще перебувала в тіні Землі, але якби хотіли, могли б зв'язатися за допомогою кораблів, котрі знаходилися в Тихому океані.
-Прибульця, якщо це, дійсно,
прибулець, могли підкласти нам вже тут, в космосі, - ні на кого не дивлячись, сказав Ніколас, - В Центрі злякалися і забрали його вивчати.
Йому ніхто не відповів. Якщо він має рацію, то виходить, що за ними всіма стежать якісь істоти. Не тільки стежать, але й непомітно проникли на станцію і поклали щось в один з контейнерів. Що? Ніхто цього не знав. В будь-якому випадку про безпеку польоту можна забути.
-Поки не пізно, нам краще перервати місію і повернутися на Землю, - промовив штурман Пірсон, - Поки ми ще володіємо ситуацією, - додав він, дивлячись на Хопкінса.
Командир Хопкінс заперечливо похитав головою.
-Без дозволу Землі ми не зможемо самі зробити посадку.
-Чому не зможемо. Зможемо, - заперечив Пірсон, - Траєкторію польоту розрахувати нескладно. Головне, що нас всіх чекає на Землі. Керівництву навряд чи сподобається наша самодіяльність.
-Може в нас ЧП, - втрутився Ніколас, - Що нам тут всім перетворитися на подобу Майкла? До речі, де він?
-Там же, - відповів Родні, - Милується на свою творчість.
Астронавти прилипли до моніторів. Дійсно, Майкл перебував на деякій відстані від станції, і здавалося, дивився на залишені ним на корпусі якісь символи.
-Цікаво, що він там написав? І чим? - задумливо промовив Родні, - невже пальцем надряпав? Вони що у нього сталеві?
-Може і сталеві, - в тон йому відповів Ніколас,- командире, - звернувся він до Хопкінса, - Виходить, що Майкл розвиває швидкість таку ж, як станція. Він до неї нічим не прив'язаний, але летить паралельним курсом.
Хопкінс не знав, що йому відповісти. Він розумів, що місія зірвана, і він насправді ні за що більше не відповідає. Якась невидима сила втрутилася в їх крихітний світ на станції, і що їх чекає нікому не відомо.
-Готуйтеся до спуску, - нарешті промовив він, - Всю відповідальність я беру на себе, - він обвів поглядом свій маленький екіпаж, - Родні і Ніколас, надягайте скафандри. Готуйтеся до виходу. Спробуєте повернути Майкла на станцію.
-Так, сер, - отримавши конкретне завдання, астронавти пожвавішали, почали його виконувати.
Родні і Ніколас попливли до своїх скафандрів, Пірсон і Дональд зайнялися підготовкою до спуску станції на Землю.
Правда, зробити ніхто нічого не встиг.
-Сер, я вже повернувся, - пролунав в кают-компанії голос Майкла.
|
