Хвилин за двадцять суцільних петлянь перекошеними коридорами і перехідниками, Джема зупинилася біля нічим не примітної каюти і жестом запросила їх увійти.
– Джилл, у нас гості, – весело промовила вона, притримуючи двері рукою.
Стен мовчки увійшов всередину і зупинився посередині каюти. Щоправда, тут панував певний порядок, і можна було пройти з кута в куток, не побоюючись при цьому скрутити собі шию.
– Де ти так довго була? – схвильовано запитала молода дівчина, підвівшись їм назустріч. – Я вже думала, що з тобою щось трапилося.
– Все гаразд, – замість Джеми відповів Стен, – ми зіткнулися на кораблі, і між нами сталося невелике непорозуміння. Але… – Стен усміхнувся. – Все минулося.
Джилл здивовано подивилася на Джему, і та поспішила пояснити:
– Вони такі самі пасажири, як і ми.
– А–а,– промовила Джилл
... Читать дальше »
Проникнувши в напівтемний коридор, край якого починався біля основи дивом вцілілого дерева, Стен зупинився і почекав, поки очі звикнуть до темряви. Потім він обернувся і дав знак Ширрі слідувати за ним. Після цього Стен якомога обережніше рушив уперед і, зупиняючись біля кожних дверей, різко відчиняв їх і заглядав усередину. Всі ці численні каюти пасажирів були порожні, але Стен підозрював, що за той час, що корабель пролежав у лісі, в ньому могли оселитися істоти, яких він раніше й у вічі не бачив.
– Стен, там хтось, – пошепки промовила Ширра, яка більше стежила за ним, ніж йшла сама.
Стен зупинився і запитливо глянув на неї.
– Там,– одними губами сказала Ширра і кивком голови вказала кудись убік.
Що сталося наступної секунди, Стен у той момент до кінця так і не зрозумів. Він тільки помітив, як у дальньому кінці коридору промайнула чиясь тінь, а потім прогриміло кілька оглушливих пост
... Читать дальше »
Наступного дня Ширра виглядала задоволеною та повеселівшою. Стенові вона більше не набридала нудними питаннями і з самого ранку почала готувати бутерброди, шкодуючи про те, що вона позбавлена можливості накрити стіл, як її колись навчали.
Стена така зміна здивувала, але він виду не подав і прийняв усе як належне, подумавши при цьому, що у відносинах з Ширрою застосовувати секс у вигляді стимулу не така вже марна справа. Користь була, та ще яка. Такий енергійний і з такими блискучими очима йому ще ніколи не доводилося її бачити.
– Як спалось? – ніжно спитала Ширра, поцілувавши при цьому його в губи.
Стен на це щось промимрив і здивовано похитав головою.
– Та нічого, – сказав він і трохи помовчавши, додав: – Снилося, правда, щось, але що саме я забув.
– А мені нічого не снилося, – Ширра посміхнулася ще більше і простягла йому найбільший бутерброд. – Їж, &nda
... Читать дальше »
Ще попереднього разу Стен намагався оглянути цю частину уламків, але нічого цікавого так і не побачив, за винятком відірваної жіночої руки з портативним стимулятором на зап'ясті. Стимулятор він тоді зняв, і він досі у нього в кишені. Поки вони не знайшли вантажний відсік, могла стати в нагоді будь–яка дрібниця, хоча стимулятор навряд чи можна вважати дрібницею.
Пробравшись через завали в перший напівзруйнований відсік, Стен вирізав бластером чийсь сейф і витяг звідти комп'ютер з дисплеєм завтовшки з паперовий лист. Оглянувши комп'ютер, Стен від'єднав блок пам'яті та засунув собі за пояс. Що там знаходиться всередині, він вирішив подивитися, коли дістанеться вантажного відсіку або вибереться з цієї планети.
Не знайшовши більше нічого цікавого, він повернувся назад у коридор і на якийсь час задумався: чи варто йому лізти у зруйновані відсіки або, як і вперше, обійти їх ззовні. Так було набагато бе
... Читать дальше »
Коли вони пройшли близько шести кілометрів, у них на шляху почали попадатися розкидані речі, уламки обшивки та людські кістки. Розібрати, кому вони раніше належали, пасажирам чи членам екіпажу було вже неможливо. Як і раніше, Стена здивувало, як чисто були обгризені трупи. Можна було подумати, що з моменту аварії корабля пройшла не одна сотня років. Іноді в нього навіть виникало бажання зустрітися з цими загадковими невловимими істотами, але якесь сьоме почуття підказувало йому, що буде набагато краще, якщо подібна зустріч не відбудеться.
Ширра, на його німий подив, сприйняла обгризені скелети, як щось звичайне, і заледве ковзнула по них поглядом. Тільки біля першого знайденого ними скелета вона зупинилася, а на решту уваги вже не звертала зовсім. Зі Стеном вона не розмовляла, і час від часу стріляла в підозрілі їй предмети. Вона сама замінила обойму, даючи тим самим зрозуміти Стену, що вона не така безпорадна, як він, можливо
... Читать дальше »
Підлетівши до дерева, Мисливець випустив кінцівки з темними кігтиками, і вчепився в товсту гілку. Потім одне його око скотилося по спині і заходилося досліджувати зелену поверхню гілки. Відкотившись від Мисливця метра на півтора, око на кілька секунд завмерло, ніби до чогось прислухаючись, потім квапливо повернулося назад йому на спину. Ширрі його поведінка здалася дивною, і вона гукнула Стена.
– Стен, подивися, – тихо мовила вона.
Розмірено крокуючий Стен зупинився, потім різко обернувся. Його погляд на кілька секунд затримався на її напруженому обличчі, а потім перемістився на гілку, де висів Мисливець.
– Мабуть, почув щось, – повільно промовив він, стискаючи в руці зброю, – як би з цієї гілки не вистрибнула якась тварюка, – додав він і про всяк випадок озирнувся на всі боки.
Кликати Мисливця він не став, бо це було б марно. Поки той сам не розбереться в тому, що його зац
... Читать дальше »
З'ївши один за одним два бутерброди, Стен розбудив Ширру і простяг їй останній. Поки вона мовчки жувала, він вийшов назовні і повернувся за кілька хвилин.
– Тепло та сонце, – коротко повідомив він.
– Як завжди, – відповіла Ширра, спускаючи ноги з ліжка. – Де мої черевики? – хрипким зі сну голосом спитала вона.
– Я звідки знаю.
– А, ось вони, – Ширра взулася і з кислою гримасою подивилася на лежаки.
Стен простежив за її поглядом і чекав, що вона знову почне скиглити. Але Ширра, помітивши, що він за нею спостерігає, вирішила промовчати.
– Коли йдемо? – діловито запитала вона.
Стен посміхнувся і хитнув головою.
– Зараз.
– Я готова.
– Похвально, – Стен допоміг їй одягнути ремені лежака і дав у руку милицю. – Тримай, матимеш чим відбиватися від всіх хижаків, – пожартував він
... Читать дальше »
Пройшов тиждень. До цього часу нога Ширри боліла не так сильно, і вона за допомогою зробленої Стеном милиці досить жваво шкутильгала коридором корабля, а то й серед каміння, де росла трава, що розчиняла підошви черевиків. Весь цей час, поки Ширра, за словами Стена, набивала собі руку, орудуючи милицею, він разом з Мисливцем вивчав околиці, готуючись до тривалого походу до інших уламків корабля. Він уже разів зо два пройшов смугою, що утворилася внаслідок падіння корабля, кілометрів на десять углиб лісу, але поки що нічого цікавого не побачив. Лише обшивка корпусу, кілька трупів і величезна кількість повалених дерев, які, наче широка просіка, вказували йому дорогу.
Що стосується людських трупів, то вони, як і всі раніше знайдені, були об’їдені дощенту. Стен вже неодноразово намагався з'ясувати, яких істот це робота, але з цього в нього нічого не вийшло. Щоразу вони якимось чином ховалися і ще жодного разу не потрапили
... Читать дальше »
Вночі сталася подія, яка помітно підняла настрій Стена, і мало не привела до нової біди. Близько другої години ночі, коли Стен і Ширра міцно спали, повернувся Мисливець! Зробивши за своєю звичкою в стіні дірку, він вчепився в нерівний край кінцівками і безшумно втягнув усередину відсіку своє дивовижне тіло. Посидівши кілька хвилин, він розсипав свої очі по спині і обережно пробрався до Стена, який спав на підлозі біля ліжка Ширри. Обмацавши його обличчя хоботком, що висунувся звідкись, Мисливець втягнув голову, очі, кінцівки у тулуб, і влаштувався у нього на нозі.
Все це закінчилося б мирно і спокійно, якби не прокинулася Ширра. Кілька секунд вона сонно розглядала Мисливця, потім видала пронизливий крик, від якого Стен схопився, неначе божевільний, і, не роздумуючи, всадив у двері заряд бластера. Не втримавшись у нього на нозі, Мисливець звалився на підлогу і знову спробував залізти на коробку.
Ширра, яка продовжувала кр
... Читать дальше »
Тріщина, що утворилася під час удару, була повністю залита розплавленим металом, і тепер жодна істота не змогла б проникнути всередину. Замислившись, Стен необережно доторкнувся до корпусу, який ще не охолонув, і, охнувши, відразу відсмикнув руку.
– Чорт! – вилаявся він, послинивши на пальці пухир, котрий одразу вискочив. – Цього ще не вистачало, – буркнув він і попрямував в обхід їхнього тимчасового притулку. Стен не був певен, що близько ще хтось ховається, але обережність і передбачливість не завадять.
По дорозі він заварив променем бластера всі тріщини в корпусі, які тільки траплялися йому на очі, а заразом випалив зарослі якоїсь трави, серед колючих гілок якої, напевно, могли ховатися якісь тварини.
Тепер їх із Ширрою укриття оточувала нерівна, темна смуга, яка була немов межею, що відокремлювала їх від цього чужого світу. Звичайно, після того, як грунт охолоне, її легко можна буде подо
... Читать дальше »
Перестрибнувши з останнього валуна на уламки обшивки, Стен увійшов до коридору, від якого залишилося всього десять метрів завдовжки і, попередивши Ширру голосом (на випадок, якщо вона надумає стріляти), відчинив двері каюти. Кинувши на Ширру, що сиділа на ліжку, уважний погляд, Стен пройшов до дальнього кута каюти і оглянув кілька ящиків.
– Цього нам вистачить тижнів на два, – промовила Ширра, мовчки стежачи за ним поглядом.
Стен у відповідь повів плечем і, погоджуючись, кивнув головою.
– Але що ми їстимемо і питимемо далі, я не знаю? – додала Ширра, відклавши пістолет убік.
Мабуть, вона не розлучалася з ним ні на мить з того самого моменту, як Стен пішов оглядати місцевість, де вони були.
– Навряд чи ми стирчатимемо в цій дірі два тижні, – зауважив Стен, повертаючись до неї і витягаючи з-за пояса бластер.
– Так? – здивувалася Ширра.
– Та
... Читать дальше »
Лише поглядом, навіть не повертаючи голови, Стен обстежив місце, де він опинився і тільки потім підійшов до найближчого дерева.
Слово «дерево» підходило до того, біля чого він знаходився на відстані кількох кроків. Перед ними височіло щось розлоге, з рожевою корою і горизонтальними гілками. Іноді вони перепліталися, утворюючи між собою петлі, і Стенові цілком своєчасно спало на думку, що там може хтось ховатися. Але стріляти він не став. Натомість Стен зайшов з іншого боку і подивився, що там. Нічого особливого там не виявилося, крім рідкої трави з якимись жовтими чи то ягодами, чи насінням на кінчиках, і зеленого листя, що зробило спробу залишити його без черевиків.
Все ще не наважуючись увійти до цього досить дивовижного лісу, Стен підняв голову і простежив за товстою гілкою, яка місцями ледь помітно стискалася, створюючи враження, що якщо не вона сама жива, то всередині у ній обов'язково щось знаходить
... Читать дальше »
Влаштувавшись зручніше, Стен розставив ноги в боки таким чином, щоб краплі не потрапили на них, і відрегулював лазерний пістолет на мінімальну потужність випромінювання. Потім приклав його майже впритул до нижньої частини пульта управління і натиснув на пуск. Тонкий промінь за кілька секунд вирізав квадратний лист, і той, ще диміючи розплавленими краями, з шумом упав на підлогу.
Почекавши, поки він охолоне, Стен разом з ним вибрався з–під пульта управління і тим самим променем вирізав з нього собі нові підошви. Вони підійшли розміром один в один, і Стен акуратно приварив їх променем до з'їдених підошв черевиків. Також він вирізав підошви і для Ширри, але меншого розміру. Засунувши їх за пояс, він зібрав зброю і, не поспішаючи, залишив уламки корабля.
Вибравшись назовні, Стен знайшов роздуте листя, і так би мовити, в якості експерименту, наступив на них. Зелене листя одразу обм'якло і поховалося в землю. Кол
... Читать дальше »
Посидівши ще трохи нерухомо, Стен стомлено витяг ноги і поклав собі під голову якусь коробку. Потім глянув на бліде обличчя Ширри і заплющив очі. Тепер його думки потекли в іншому напрямку. Стен думав про те, чи варто йому ховати Саймона, Нейла та останки екіпажу, чи залишити їх там і забути про їхнє існування. Останній варіант влаштовував Стена набагато більше першого, і він хотів уже було погодитися на нього, але потім йому в голову прийшла думка, що, можливо, завтра чи післязавтра доведеться повернутися до уламків рубки керування, а за цей час сонце та мікроорганізми, як відомо, зроблять свою справу, і Стен не відчував у собі впевненості, що зможе витримати очікуюче його видовище, а головне, запах трупів, котрі розклалися. Жваво уявивши собі подібну картину, Стен з огидою скривився і вирішив сходити наступного дня до рубки керування, щоб поховати їх усіх, або витягнути їх із корабля і віднести подалі. Нехай мікроорганізми та твар
... Читать дальше »
Зі зброєю в руці, він обережно спустився з корпусу рубки керування і пройшов трохи в бік людських тіл, що виднілися неподалік. Потім передумав і, морщачись від болю у всьому тілі, повернувся назад і попрямував убік, звідки впав корабель. Точніше сказати туди, де має знаходитися решта його частин, котрі відвалилися в різний час у момент аварії.
Подолавши нерівним дном ущелини метрів п'ятдесят, Стен натрапив на ще один труп чоловіка. Цей чоловік, наскільки йому пригадалося, під час польоту сидів неподалік них. Тепер він був мертвий, лежав на спині з відірваною ногою та перекошеним від жаху обличчям. Стен мовчки обійшов його стороною і метрів за шістдесят натрапив на перші великі, після рубки керування, уламки корабля.
З незрозумілим почуттям він швидко, наскільки це було можливо в його стані, підбіг до пом'ятої частини корпусу і на свою велику радість почув чийсь стогін, котрий іноді переривався хрипом і невиразним
... Читать дальше »
Саймона, котрий не переносив запаху та виду крові, знудило і вирвало прямо на його відірвану ногу. Двох офіцерів, що залишилися Мисливець, спершу граючись, підкинув до стелі, а потім потужними ударами розплющив об підлогу. Нейл, якому здавалося, що він зараз збожеволіє серед цих калюж крові та шматків закривавленого м'яса, схопив Саймона який хрипів і плювався за рукав куртки, і спробував витягнути його з цієї бійні. Але той не втримався на слизькій від крові підлозі і розтягнувся серед шматків м'яса, які лише хвилину тому були членами екіпажу.
– Босе, не час розлежуватися, – крикнув Нейл, хапаючи його за ногу. На Стена він навіть не звертав уваги, бо був упевнений: Мисливець його не чіпатиме.
– Хіба ти не бачиш, що ця тварюка збожеволіла? – додав Нейл, лаючись і лаючись.
Саймон на це щось промимрив і його знову знудило.
– Нейле, почекай мене! – крикнув Стен, який с
... Читать дальше »
Як тільки Стен із захопленням почав стежити на об'ємному екрані за розгортанням подій, до його слуху долинув приглушений жіночий крик і шум чогось, що впало. Якесь чуття, шосте, а можливо сьоме, змусило Стена прибрати руку з підлокітника крісла і різко обернутися. Те, що він побачив, підтвердило його найгірші припущення.
Зачинені двері кают-компанії, за метр від підлоги, злегка диміли і з шипінням вкривалися бульбашками. Потім нерівне коло металу, вкритого пластиком почало плавитись, стікаючи розплавленими струмками на підлогу, і в отворі, що утворився, з'явилася ... морда Мисливця! Він тримався за нерівний край отвору кігтиками, і, здавалося, з цікавістю заглядав всередину каюти. Два його ока з чола перемістилися по обидва боки голови, а ще одне, під супровід істеричних криків нечисленних жінок, зірвалося з голови і впало на підлогу каюти. Потім покотилося до дверей і завмерло там.
– Диявол! – Видави
... Читать дальше »
Взагалі, Стену було начхати і на Саймона, і на Нейла, але вони працювали в одній зв'язці не перший рік, і сваритися йому не хотілося. На дорогу до кают-компанії, де він розраховував побачити Саймона та Нейла, Стен витратив близько двох хвилин. Коли він увійшов у велике приміщення з рядами м'яких крісел для пасажирів і невеликими столиками поруч, то побачив, що вони справді тут. Саймон сидів поруч із Нейлом, і вони тихо про щось розмовляли.
Помітивши Стена, Саймон жестом покликав його до себе, і коли той підійшов, кивком голови вказав на вільне місце. Пасажирів на борту було небагато, і вільних місць було достатньо.
– Як там Мисливець? – запитав Саймон після того, як Стен сів навпроти і оглянув найближчих сусідів.
– В порядку, – коротко відповів він.
– Тоді чому тебе так довго не було? – спитав Нейл.
– Та прив'язалася там одна, – буркнув Стен, н
... Читать дальше »
Коли Стен уперше побачив подібне видовище, йому зробилося не по собі. Ще б пак! Навіть Саймон вгледівши очі, що лежало окремо від тіла, втратив на деякий час самовладання і не зміг приховати огиду, змішану з ... захопленням: подібної істоти йому ще не доводилося бачити. На цей раз усе було майже нормально. Щоправда, голова Мисливця, як і раніше це вже бувало, зникла, але очі не були розкидані навколо його тіла, а спокійно дивилися на Стена, шикуючись у ланцюжок на спині Мисливця. Сам Мисливець не подавав ознак життя і на появу Стена ніяк не прореагував. На Стена така байдужість теж враження не справила, і він схилився над комп'ютером, що контролює режим роботи захисного поля. Якби не було цього поля та інших засобів захисту, які Саймон, Стен і Нейл тримали в суворому секреті, Мисливець давно вже знищив би екіпаж корабля і всіх пасажирів.
На це йому знадобилося не більше десяти хвилин. І справа полягала не тільки в тому, що
... Читать дальше »
У космопорті планети Сенес перебували двоє чоловіків. Один із них, на ім'я Нейл Іннес, керував завантаженням експедиційного спорядження на борт космічного корабля рейсом Сенес – Телор. До старту залишалося близько двадцяти хвилин. І в них ще був час для того, щоб за допомогою автоматів завантажити останні контейнери, доставлені в космопорт вантажним каром. Нейл подумки віддавав команди, використовуючи локальний нейрозв'язок, з долею занепокоєння, іноді поглядаючи у бік будівлі космопорту.
– Не хвилюйся, він прийде, – Саймон, його приятель, витяг руки з кишень і подивився на небо.
– Але залишилося п'ятнадцять хвилин, – заперечив Нейл, простеживши, як черговий контейнер зник у вантажному люку пасажирського корабля.
– Він прийде, – без сумніву в голосі повторив Саймон. – Ти краще прослідкуй, щоб завантажили Мисливця, а то ще втече.
– Нікуди він не
... Читать дальше »
