Минуло два чи три дні. Стен за цей час цілком освоївся зі своїми новими знайомими, і почував себе в їхній компанії цілком комфортно. На четвертий день він прокинувся рано – вранці, вклав у вухо мікрокапсулу і зв'язався з ретранслятором на орбіті планети. Перше отримане повідомлення помітно покращило його настрій. За годину – півтори прилетить корабель розвідник, і вони полетять з цієї не гостинної планети. Стен навіть не вірив, що нарешті всім його пригодам прийде кінець, і він згадуватиме про цю планету як про страшний сон. Він почав активно готуватися до зустрічі корабля. Тобто оглядав спорядження, яке було всередині захисного купола.
Від його метушні прокинулася Кені.
– Ви хто? – злякано вигукнула вона і сіла на своєму ліжку. – А, це ви... ти Стен... Вибачте, не звикла до вас.
Стен кивнув, щось промимрив у відповідь.
– Може, вистачить щоранку починати з однієї фрази? Я теж до вас ще не звик, але не лякаюся, наче побачив двоніжку чи бритву.
Заворушилась на своєму місці Шатті. Вона розплющила очі і відразу піднесла руку до пораненого ока.
– Не бійся, око на місці, – заспокоїв її Стен, – До речі, у мене чудова новина. Летить корабель. Що дивитеся? Прямо зараз. Тож збирайтеся. Через годину нас уже не буде, – задоволеним тоном закінчив він.
Дівчата переглянулись, посміхнулися.
– Ну ось, зовсім інша річ. Ви тут зберіть, що хочете взяти із собою, я скоро повернуся.
– Ти куди? – стрепенулась Шатті.
– До листя. Соку наберу. Може, синтезую, щоби були запаси. Мисливець, пішли, – Стен зробив знак Мисливцеві і покинув купол.
За його спиною весело про що щебетали Кені та Шатті. На обличчі Стена мимоволі з'явилася посмішка.
– Дурепи, – добродушно пробурмотів він. – І хто їх наробив? Який клонар?
Через хвилину він вже викинув дівчат з голови і зосередився на своїх справах. Він хотів цілющого соку. Чим більше, тим краще. Листя Стен знайшов одразу. Спочатку він підійшов до листка, всередині якого була Джема.
– Привіт, Джемо! – сказав Стен. – Ти ще жива? – він нахилився й обережно помацав листок рукою. Світло – зелена поверхня зарухалася, по листку пробігли ледь помітні хвилі. – Цікаво, – Стен прибрав руку і перейшов до наступного листка.
Оглянувши його з усіх сторін, він зробив променем лазера акуратний надріз. Потекла густа та пахуча зелена рідина. Стен квапливо підставив під неї ємність і почекав, коли вона наповниться. Потім закрив кришку і озирнувся на всі боки. Як і раніше, нікого з місцевої фауни не було видно. Він вже збирався повертатися до купола, як йому раптом спала на думку несподівана ідея. Він вирішив на собі випробувати цілющі властивості листя.
– А чому б і ні, – промовив він, сідаючи на широкий листок, – Мисливець, стеж. Якщо щось не так, витягнеш мене! – розпорядився Стен.
Мисливець наблизився до краю листка і одне з його очей скотилося на зелену поверхню. Погулявши трохи, око повернулося на його спину.
Стен обережно ліг і почав чекати, що буде далі. Спочатку нічого не відбувалося. Потім він відчув, що листок під ним ніби наповнюється повітрям. Потім краї піднялися і зімкнулися над ним. Крізь зелену м'якіть ледь пробивалося сонячне світло. Стен ледве стримався від бажання розірвати листок на шматки і вибратися назовні.
– Подивимося. Поки що нічого страшного, – заспокоював він себе, – Мисливець, ти там? – голосно вигукнув він.
Мисливець, зрозуміло не відповів, але Стену стало легше.
З усіх боків почала сочитися світло – зелена рідина і обволікати Стена. Коли рідина дісталася вух, носа і почала затікати в рот, Стен запанікував і вже не радий був своїй витівці. Невідомо як листя лікують, але захлинутися від соку один раз плюнути!
Стен спробував розсунути листок руками і підвестися, але в нього нічого не вийшло. Чим більше він докладав зусилля, тим сильніше і щільніше охоплювала його волога м'якіть. Стен закрутився, запручався, спробував розірвати листок ударами черевиків. Безрезультатно! М'якіть настільки обхопила ноги Стена, що він не міг навіть поворухнути ними. Це вже було не смішно. Стен по – справжньому злякався.
– Мисливець! – хрипко покликав він.
На щастя, Мисливець був поруч і все зрозумів як треба. Він миттю розгриз листок гострими іклами, і на додаток розірвав пазурами. Стен як пружина вискочив з листка і, весь залитий в'язкою рідиною, відкотився убік. Потім швидко скочив на ноги. Розлежуватися на землі було не менш небезпечно, ніж усередині листя. Якщо листя зцілюють, інші представники місцевої флори і фауни вбивають. Стен це вже добре засвоїв.
Розчервонілий, весь мокрий і спітнілий, Стен постарався взяти себе в руки і вирішив, що краще йому більше не проводити експерименти і повернутися до купола. Невідомо як листя лікують, але захлинутися від їхнього соку дуже просто. Він уже переконався у цьому особистому досвіді.
– Так, Джемо, не заздрю я тобі. Сподіваюся, що ти жива та здорова. Гаразд, я пішов. До зустрічі, – Стен повернувся і в супроводі Мисливця попрямував до купола. Розрізаний і розірваний Мисливцем на шматки листок, згорнувся в трубку і втягнувся в землю. Пролитий сік теж зник у землі.
Коли Стен повернувся до купола, дівчата з подивом і переляком подивилися на нього.
– Стен, що з тобою? – стривожено вигукнула Кені, – Ти в річку впав? Тебе ніхто не вкусив?
– Та ніхто мене не кусав. І в річку я теж не падав, – сердито відповів Стен, і чомусь почав червоніти. – Хотів подивитися, як листя лікують… Ледве вибрався. Мисливець витяг.
Дівчата переглянулись.
– Ти хочеш сказати, що добровільно ліг у листок? – не вірячи в таку можливість, запитала Кені.
– Так, а що тут такого? – похмуро відповів Стен.
– Не можна цього робити. Це небезпечно! – вигукнула Кені.
– Я це вже зрозумів. І годі причитати… Ось, зате соку набрав, – він показав їм контейнер із соком, – Гаразд, мені треба переодягнутися… У вас є якийсь одяг? Скоро корабель прилетить.
– Так, ми маємо універсальний синтезатор речей. Вибирайте будь – який одяг, – відповіла Шатті, яка досі мовчала.
Стен кивнув, увійшов всередину купола, вибрав перший ліпший одяг, мовчки переодягся і вийшов на вулицю. Вони приготувалися зустрічати корабель.
|
