Разом з Лео, Стен і Джон пройшли не більше сотні кроків, коли Джон несподівано запитав хлопця:
– Де ти провів ніч? Де ти спав?
– В печері, – відразу відповів Лео, – вірніше, це не печера, скоріше бункер, або якийсь штучний тунель. Я випадково на нього натрапив, коли пробирався лісом. Напевне не можу сказати, тому що я заночував біля самого входу. Там щось на зразок тамбура, або перехідника. Далі зачинені двері, що за ними не знаю. Я намагався їх відчинити, але не зміг. Гадаю, цей тунель вирили перші переселенці ще задовго до заснування нашої колонії. Хоча, можливо я помиляюся. Мій тато знав історію заселення цієї планети, але не охоче про це говорив.
– Чому? – поцікавився Стен.
– Не знаю, – відповів Лео, – не хотів тай все.
– Покажеш де тунель? – Стен подивився на Джона, той схвально кивнув.
– Звісно, але нам доведеться повернутися назад, – відразу погодився Лео, – це там де на вас напали річкові чудовиська. Власне, саме там я почув ваші крики, і прибіг подивитися, що трапилося. Якби не це, то ми б з вами не зустрілися. Ходімо? – він подивився спочатку на Джона, потім на Стена. Схоже, він вважав, що головний Джон, і саме він приймає рішення. Лео не помилявся. Стен не заперечував проти лідерства Джона, але за умови, що їхні інтереси співпадають. Якщо щось піде не так, у нього є власний план. Він забере Айру, і вони підуть звідси. Тепер, коли йому відомо про корабель, колонію та інші речі, він зможе обійтися і без Джона. Але поки що, вони одна команда.
Через деякий час вони повернулися до місця де відбулася сутичка з гінтами. Каламутна поверхня води була спокійна, і ніщо не нагадувало про присутність річкових монстрів.
– А як ти перебрався на цей берег? – запитав Стен, згадавши про марні спроби Джона знайти кладку.
– Он там відламана гілка дерева, – Лео показав рукою трохи нижче того місця звідки вони з Джоном вийшли з лісу до потічка. – Сьогодні зранку впала у воду. По ній я переліз на цей берег. Гадаю, вона вас теж витримає. Гілка товста і намертво застрягла одним кінцем у мулі біля самого берега. Пішли покажу. Дійсно, метрів за п'ятдесят вниз за течією над самою поверхнею води виднівся сірий стовбур.
– Мені це знайоме, – повільно промовив Стен, уважно оглядаючи гілку і воду навколо неї. За той час поки вона лежить у воді, на неї могли залізти істини, які нічим не кращі за гінт. Треба бути обережним. Дуже обережним. – Сюди б Мисливця, – самому собі сказав він.
Лео почув.
– Якого Мисливця? Ви про кого говорите?
– Ні про кого. Це я так…думаю в голос, – Стен обережно поклав ногу на стовбур. Ніхто не вискочив з води, і ніхто на нього не напав. Це, звісно, було добре, навіть дуже добре, але Стен знав, що все може змінитися у будь– яку мить. – Я піду першим, а ви слідкуйте, – не оглядаючись, він почав обережно перебиратися гілкою на протилежний берег. Відстань була невелика – не більше чотирьох метрів, але пильність не потрібно втрачати. Хвилина і він вже стояв на іншому березі, – все гаразд. Можете йти. Шлях безпечний…поки що.
Джон і Лео теж перебралися по гілці на інший берег, і зупинилися поряд зі Стеном.
– Куди далі? – запитав Стен.
– Туди, – Лео кивнув головою і пішов знайомою йому стежкою.
Джон і Стен за ним. Ще дві хвилини і вони зупинилися перед входом у тунель в якому провів ніч Лео. Стену було достатньо одного погляду, щоб зрозуміти, що це було насправді.
– Це не тунель, не бункер, і навіть не вхід у шахту – це шлюз космічного корабля, – впевнено промовив він. – Ти ночував у перехіднику якогось космічного корабля. Не знаю, що з ним трапилося, скоріше за все, те саме, що і з іншими. Вибухнув при спробі здійснити посадку. Що скажеш, Джоне. Я правий?
– Так, це корабель, – повагом відповів Джон, – і його добряче засипало камінням та землею. Якщо не приглядатися, то дійсно, можна подумати, що це вхід у якесь підземне приміщення, перекрите люком.
– Як корабель? – здивувався Лео, який до цієї митті уважно слухав дорослих і не перебивав. – Я думав це вхід у лабораторії перших переселенців. Зовнішні двері були відчинені. Другі я не зумів відчинити.
– Зараз дізнаємося, що ти знайшов, і що це за корабель. Я люблю досліджувати такі речі. Можна знайти багато цікавого і несподіваного. Ти зі мною, Джоне?
– Звісно. Давно не бачив космічних кораблів. Навіть пошкоджених.
– Я теж з вами. Я один не залишуся зовні.
Стен не заперечував. Власне, це Лео знайшов корабель, і він був тут господар. У трьох вони увійшли до перехідника шлюзу невідомого
|
