Космічний корабель набирав висоту. Стен сидів у зручному кріслі і слухав свого співрозмовника. Не те, щоб слухав, скоріше робив вигляд, що слухає. Насправді, Стен з нетерпінням чекав, коли корабель вийде на орбіту, і назавжди покине цю планету. Його погляд впав на Інолу. Дівчинка спала, згорнувшись клубочком у сусідньому кріслі. Поряд з нею примостився Маленький Мисливець. Великий Мисливець був біля його ніг. Тільки тепер Стен подумав, що його співрозмовник жодного разу не звернув на Мисливця уваги, і жодного разу не поцікавився, хто він і звідки. Дивитися – дивився, але нічого не запитував. Це було дивно. Дуже дивно.
– Так ось, – продовжував говорити Карлос. Саме так звали власника космічного корабля, – я досліджую різні планети. Шукаю інші форми життя і артефакти позаземних цивілізації.
«Ще один шукач артефактів і скарбів»,– подумав, але нічого не сказав Стен.
– Сюди я прилетів випадково. Почув про цю планету на одній з баз дослідників. Вирішив завітати сюди, і особисто переконатися, що тут не так.
Стен розуміюче кивнув. Говорити йому поки що не хотілося.
– На низькій орбіті пошукові симоди зафіксували невідомі об'єкти штучного походження. Це були стовпи біля яких ми з вами зустрілися.
Стен знову кивнув, а потім подумав: «Дивно, що корабель не вибухнув під час посадки. Але це добре, дуже добре».
– Стовпи мене зацікавили, і я вирішив здійснити посадку. Потім зустрів вас.
– Так, – промовив Стен,– це велике щастя, що ми вас зустріли. Самі розумієте, бути з дитиною в цьому лісі вельми небезпечно.
– Вірно, – цього разу ствердно кивнув вже Карлос, – на цій планеті багато небезпечних для людини форм життя. З деяким з них я вже встиг познайомитися.
Перед очима Стена постали двоніжки, підошви та інша отруйна нечисть, яка водиться у лісі у та у місцевих річках.
– У ліс краще не йти, – сказав він.
– Можна навіть загинути, – погодився Карлос. – Це дуже неприємно.
– Звісно, – Стен поглянув на Інолу. Вона все ще спала, або вдало прикидалася, що спить.
– Я маю намір дослідити всі планети цієї зоряної системи, – продовжив говорити Карлос. – тільки потім повернуся на найближчу базу. Деякий час вам доведеться провести у моїй компанії. Якщо ви поспішаєте у своїх справах, я викличу рятувальників, і вони заберуть вас.
Стен дав зрозуміти, що це чудова ідея. В нього наразі не було ніяких справ, але й тинятися невідомими планетами йому теж не хотілося. Для початку він хотів трохи перепочити.
– Особливу цікавість в мене викликають внутрішні планети, котрі знаходяться найближче до місцевої зірки,– промовив Карлос.
Стен здивовано подивився на нього. Зазвичай на таких планетах надзвичайно спекотно, і нічого немає, крім розпеченої мертвої пустелі.
Карлос зрозумів його подив.
– В мене є інформація, що на планеті під номером 3087 НПВ знаходиться артефакт, якому щонайменше мільярд років. Дуже хочу його побачити і дослідити.
– Вперше чую про таке, – вирвалося у Стена.
Карлос задоволено посміхнувся.
– Це правда. Можете полетіти зі мною. Разом вивчатимемо артефакт, – запропонував він.– Думаю, це дуже древній корабель позаземної цивілізації. Уявляєте, що ми там можемо знайти?
«Ми? Цікаво, коли це ми встигли стати однією командою?» – здивувався Стене, а в слух сказав інше:
– Я подумаю над вашою пропозицією. В мене були трохи інші плани, але я подумаю.
– Звісно, – погодився Карлос.– Часу в нас багато. Вас ніхто не підганяє. Бачу ви досвідчена у таких справах людина, тому вирішив вам запропонувати. Раз доля звела нас на цій планеті, гріх не скористатися з такої чудової нагоди. До того ж ми можемо знайти також інші цікаві речі. Нещодавно я говори з деякими людьми, які досить добре обізнані з цією планетною системою. Не буду все відразу розповідати. Скажу лише одне – ви не пошкодуєте, якщо приймете мою пропозицію.
– Я подумаю, – повільно повторив Стен. Йому раптом здалося ніби він почув якийсь дивний звук. Він напружився, прислухався. Нічого підозрілого. Потім підозрілий звук повторився, вже ближче. Стен занепокоївся.
– Ви теж чули? – поцікавився Карлос. – Цікаво, що це було. Зараз перевірю.
Він повернувся до пульта керування, але не встиг нічого зробити.