Стен скептично дивився на зброю і спорядження, яке невдовзі принесла Айра. Два бластери далеко не нової моделі, лазерні імпульсні карабіни і плазмові розрядники зі слідами любительського ремонту на корпусі. З таким непотребом довго на цій планеті не проживеш.
– Це зброя? – не дивлячись на неї, запитав Стен.
– Звісно. Щось не так?
– Як тобі сказати. Якщо взяти твою розповідь про гігантських підземних пещерных монстрів, то сунутися в печеру з оцтом усім справжнісіньке самогубство. Ми навіть вистрелити не вспіємо, як нас зжеруть або розірвуть на шматки.
Айра уважно його вислухала потім сказала:
– Іншої немає. Що ти пропонуєш?
– А що тут можна запропонувати. Підемо з тим, що маємо. Може пронесе. Зброя хоча б працює?
– Звісно, – пожвавилася Айра, – я сама навчилася її ремонтувати. Бачиш? – вона показала на сліди ремонту.
– Це ти сама? – Стен взяв до рук бластер, уважно оглянув. Переконавшись, що батарея відсутня, декілька разів клацнув розрядником. – На вигляд ніби нормально, – похвалив він.
– На практиці теж працює безвідмовно.
– Батареї є? – поцікавився Стен, очікуючи негативної відповіді.
Але Айра і тут його здивувала:
– Звичайно є. Цілий комплект. Я сама їх заряджаю.
Стен здивовано подивився на неї.
– Сама заряджаєш? Чим?
– Зробила генератор з того, що було під рукою, і заряджаю. Вже два роки. В одній, правда, відламалися контакти, але я їх полагодила.
Чим більше Стен її слухав, тим все менше вірив в існування експедиції. Схоже, вона спеціально її вигадала, щоб від самотності не втратити розум. Тоді не зрозуміло, що вона тут робить одна, і як сюди потрапила. Добре все обміркувавши, Стен вирішив, що ніхто два роки поспіль не зможе вижити в місцевій печері в оточенні невідомих потвор. Він не перший день на цій планеті, тому знає, які небезпеки тут підстерігають. Айра, якщо їй від цього легше, може і надалі думати, що експедиція існує, і її можна врятувати. Стен в ці казки не вірив.
– Про що задумався? – поцікавилася Айра. Весь цей час вона спостерігала за виразом обличчя Стена.
– Оцінюю наші шанси.
– І які наші шанси?
– Це залежить від…одним словом, багато від чого залежить. Коли виходимо?
– Коли тобі стане краще. Тобі краще? – Айра спокійно чекала, що відповість Стен.
Звісно, він міг сказати, що в нього все болить, і потрібно ще почекати декілька днів.
Але Стен не хотів брехати і зволікати.
– Я в нормі.
– Гаразд, – схоже іншої відповіді Айра і не очікувала. – Тоді сьогодні?
– Можна й сьогодні, – майже відразу відповів Стен. – Далеко до печери? Скільки йти?
Йому було цікаво почути, що вона відповість.
– Дві години. Дивлячись, як швидко йти. Я в середньому витрачаю на дорогу дві години.
Стен обдумав її слова, взяв бластер, запитливо подивися на неї.
– Так, бери, – дозволила Айра.
– Просто звик до бластера, – пояснив Стен, – постійно ним користуюся на цій планеті.
– Розумію. В мене їх два, тому один тобі, а інший мені.
Вони почали збиратися в дорогу. Говорили мало, тільки зрідка перекидалися словом. Коли все було готове, Стен обвів поглядом приміщення в якому вони знаходилися і запитав:
– Де це ми?
– В лабораторії, – відповіла Айра, – це стаціонарна лабораторія, в якій експедиція мала намір вивчати зразка місцевої флори та фауни.
– Угу, зрозуміло. Все взяла?
– Так.
– Нічого не забула?
– Ні.
– Точно?
– В мене з пам'яттю все гаразд.
– Ти нічого не подумай. Звичка все перевіряти.
– Я зрозуміла.
– Добре. Пішли. Досить балачок.
По хвилі вони вийшли з приміщення лабораторії. Стен відразу закрутив головою на всі боки, стиснув у руці бластер. Дивлячись на нього Айра посміхнулася.
– Тут немає небезпечних тварин. Я скажу де вони живуть. Вони трохи далі.
– Звичка, – почав виправдовуватися Стен. – Йди перша. Будеш показувати дорогу. Я цієї місцевості не знаю.
Айра мовчки пішла ледь помітною стежкою. Стен за нею. Що цікаво, за час свого перебування на острові у товаристві Айри, він жодного разу не згадав про Мисливця. В той час як Мисливець не тільки вижив під час катастрофи, а й теж знаходився на острові. І не просто знаходився, а невідступно слідував за Стеном, про що той навіть не підозрював. Мисливець поки що не збирався показуватися людям на очі. У нього на острові були свої справи.
|
