Стен відчув як йому на обличчя щось капає. Він провів язиком. Рідина була солона і трохи кислувата. Він спробував виплюнути її, але не зміг. Потім поволі розплющив очі. Перед ним нависали і злегка колихалися якісь білі сфери. Декілька секунд Стен мовчки розглядав їх, намагаючись зрозуміти що це, і наскільки ці утворення загрозливі для нього. Потім він зрозумів, що це жіночі груди. Сама власниця грудей низько схилилась над ними, і обережно обтирала його лице і тіло якоюсь рідиною. Дівчина була одіта в якийсь одяг, але її груди майже повністю випадали з нього, і вона їх не ховала. Напевно думала, що Стен все ще не при свідомості.
Стен поворухнувся. Груди миттю перестали гойдатися перед його очима. Потім віддалилися, і над ним схилилося стурбоване обличчя дівчини.
– Я обробила всі твої рани. Тобі має бути краще. Я бачила, як ти падав з неба. Дивно, що ти не розбився. Напевно тому, що впав на гілки кроху. В цього дерева дуже густа і м'яка крона. Думаю, вона пом'якшила удар, і це тебе врятувало, – дівчина на мить замовчала.
В неї було темне волосся і карі очі. Вона була без змін, і виглядала дуже природньою, як в дуже давні часи.
Стен поворухнув рукою.
– Пити? Хочеш пити? – біля рота Стена відразу опинилася посудина з якоюсь рідиною (в ній була не вода, а скоріше за все сік з якихось місцевих рослин), і знову нависли білі груди над ним.
Стен поволі пив солодко– кислу рідину, і не відриваючись дивився на груди, які продовжувалися злегка гойдатися перед його носом. Це була чарівна мить, і йому хотілося, щоб вона продовжувалася якнайдовше. Але рідина в посудині скінчилася, а пити він більше не хотів.
Дівчинка відклала чашу, потім почала обережно обмацувати його руки, ноги і все тіло. Кожного разу, коли вона торкалася його в іншому місці, вона на мить завмирала, а Стен відчував ніби його пронизує струм.
– Болить? – не забувала запитувати вона.
Стен кожного разу заперечливо хитав головою. Там де незнайомка його торкалася, в нього нічого не боліло. Турбувала спина на якій він лежав. Але Стен нічого не сказав їй про спину. Хай собі мацає, якщо їй так хочеться. Відчуття коли його пронизує струмом йому подобалося. Це додавало йому сил. В голові не так вже паморочилося і перестало тошнити. Він навіть вирішив спробувати сісти, але дівчина не дозволила.
– Рано, ще рано. Не поспішай. Зачекай хвилин п'ятнадцять… краще двадцять. Довірся мені. Я знаю свою справу. Все погане вже скінчилося. Ти у безпеці. Тобі не потрібно ні про що хвилюватися. Зі мною тобі буде добре…дуже добре.
Стен мовчки кивнув. Він не мав нічого проти, щоб ще деякий час насолодитися красивими грудьми незнайомки. Вона їх все ж таки сховала під одягом, але вони, ніби їм теж було цікаво подивитися, що відбувається, знову майже повністю випали з пазухи. Незнайомка їх більше не ховала. Потім взяла кусок гілки, яка лежала поруч, понюхала, обережно відкусила шматочок кори, пожувала, виплюнула на долоню і піднесла до рота Стена.
– Їж, – наказала вона.
Стен відвернув голову. Дівчинка мовчки засунула розжовану кору йому в рот, і затисла долонею, щоб він не виплюнув.
– Кажу тобі – їж. Це додасть тобі сил. Я залікувала майже всі твої рани, а сік ценару зробить тебе сильним.
Стен змушений був проковтнути гірку кашицю, яка була у нього в роті. Вигляд грудей незнайомки, які все ще гойдалися в нього перед очима, зробили процедуру менш неприємною. По хвилі Стен, дійсно, відчув приплив сил. Це його здивувало і порадувало одночасно.
– Діє? – запитала незнайомка. – Бачу, що діє. Видно по твоїх очах.
Стен ствердно кивнув. Заперечувати він не збирався. Ще по хвилі, він вирішив заговорити. Це далося йому важко, але він все ж таки спробував.
– Де…– він хотів запитати «де Інола», але щось його стримало. Він не хотів так відразу говорити незнайомці про свою дочку. Тим більше, що вона про неї не згадувала. Це означало, що вона її не зустрічала. – Де я? – запитав він.
– На острові, – спокійно відповіла незнайомка.
– На острові? – повторив за нею Стен.
– Так, на острові.
– На якому ще острові?
– Де тільки я і ти, – дівчина не жартувала.
Стен зітхнув, і повільно заплющив очі. Йому ще тільки острова не вистачало.
|
